Карпати

 Чули? Американці вирішили вкласти великі кошти в розвиток вівчарства в українських Карпатах, зокрема, на Прикарпатті.
— Нічого дивного, овеча вовна ніколи не втрачає привабливості.
— Так, частину вовни вони будуть забирати собі для переробки.
— Не сумнівайтесь, за якийсь час вони продаватимуть нам чудові вовняні вироби.
Продаватимуть нам чи залишать собі — не це важливо. Справа в іншому. Вівчарство в Карпатах останнім часом пішло на спад, зупинити який поки що не вдається. Може, американцям вдасться. Вкладаючи свої кошти, вони мають намір зацікавити горян вирощувати овець, а для забезпечення реалізації вовни погодились брати частину настригу як компенсацію за свою допомогу нам.
Компенсація має вагу: натуральна вовна — це ідеальна сировина для виробництва різних видів одягу, технічних тканин, ковдр, взуття, фетрових виробів. Вироби з вовни мають високі теплозахисні властивості, добру гігроскопічність, електро- і звуконепроникність. Вони легкі та досить міцні, окрім того, мають властивість знімати статичну електрику, приємно зігрівають та полегшують болі при радикулітах і ревматизмі, сприяють за-спокоєнню нервової системи та попереджають алергію.
Замочування
і дезінфекціяПострижена вовна має у своєму складі овечий жир, піт, мінеральні та рослинні домішки, які треба видалити. Для цього вовну необхідно замочити в теплій воді (35-40 градусів) з додаванням 1% (від її об’єму) кальцинованої соди чи синтетичного порошку для прання вовняних виробів. Замочується вовна не менш як на 30 хвилин.
Потім її необхідно добре віджати руками і тричі промити в мильно-содовому розчині з концентрацією мила 0,3% і соди 0,2% від об’єму води. Температура миючого розчину має бути 45-52 %. Перший раз промивати вовну треба протягом 5 хвилин. Палицею вовну піднімають і опускають, але як білизну її прати не можна. Після трикратного промивання вовну необхідно прополоскати в чистій воді і висушити.
Перед прядінням висушену вовну необхідно розчесати або розділити на штапельки чи косиці.

прядіння та відбілювання
Вовну прядуть на різних побутових прядильних машинах та на веретені. Зазначена операція потребує уміння та навичок, адже від цього залежить якість нитки, а згодом — і виробу. Нитка має бути однаковою за діаметром і однорідною.
Нині вироби, виготовлені з вовни в домашніх умовах, мають неабияку популярність. З неод-норідної напівгрубої вовни, яку дають вівці гірськокарпатської породи, роблять килими, лижники, а також деякі трикотажні вироби — панчохи, рукавичці, светри.
Щоб виготовити гарні речі в домашніх умовах, можна пофарбувати їх у будь-які кольори, використовуючи природні фарби з гілок, листя, плодів, кори та коріння рослин.
Для отримання розчину фарб-ника рослину слід подрібнити і залити на 30-35 хвилин теплою водою (з розрахунку 1-2 л води на 100 г рослини). Кип’ятити не менше півтори годин на слабенькому вогні. Екстракт потрібно злити, а рослину ще раз залити водою і кип’ятити протягом однієї години. Згодом обидва розчини змішати.
Пряжа добре фарбується в яскраві колоритні кольори тільки за умови, що вона абсолютна чиста і біла. Тому вовну з сірим або жовтим відтінком перед фарбуванням необхідно відбілити. Для цього мотки треба прокип’ятити протягом 20-30 хвилин у розчині з дитячого або господарського мила (четвертини шматка) та соди кальцинованої (2-3 г на літр води).
Жовтизну добре відбілює перекис водню, але при цьому розчин не кип’ятять. Після відбілювання пряжу потрібно прополоскати в теплій воді, а потім у холодній.

Фарбники
і закріплювачі
Природні фарбники слід закріплювати спеціальними реактивами — протравою. Для отримання світлих тонів використовують ганул (квасці), для темних — хромове протравлення, мідний та залізний купороси. Закріплювачем інколи слугує сіль, оцет, березова зола, розсіл квашеної капусти.
Закріплювач краще додавати до розчину фарбника. Наприклад, для фарбування 100 г пряжі слід приготувати розчин фарбника і одночасно розчин закріплювача з розрахунку: у два літри води додати чотири грами ганулу, один грам мідного купоросу або півграма залізного купоросу.
Приготовлений розчин за-кріплювача необхідно вилити в розчин фарбника і занурити в нього чисту мокру пряжу. При цьому вона має повністю покриватись розчином. До закипання розчину пряжу весь час необхідно перевертати. Кип’ятити близько однієї години.
Можна робити закріплення після фарбування. Для цього необхідно витягнути пряжу, додати до відвару закріплювач і кип’ятити розчин ще півгодини.
Пофарбовану пряжу треба залишати в розчині до повного охолодження, а згодом прополоскати в теплій воді з додаванням оцту (одна столова ложка на літр води). Після цього пряжу просушують на дроті чи на палицях.

Колоритне різнобарв’я
Ось декілька старовинних рецептів фарбування пряжі.
1. Для фарбування 100 г пряжі в яскраво-жовтий колір треба її кип’ятити в розчині ганулу протягом 30 хвилин, потім ще годину в розчині березового листя (500 г свіжого листя кип’ятять одну годину, а сухого — 3-4 години).
2. Для отримання бежевого кольору беруть 20 г ганулу і 1500 г хвойних шишок. Шишки по-дрібнюють і кип’ятять 4 години. Відвар проціджують і розчиняють у ньому ганул. Пряжу кип’ятять в цьому відварі 30 хвилин. Для отримання більш темного відтінку додають небагато мідного купоросу і кип’ятять пряжу ще півгодини.
3. Для отримання жовтого кольору з бежевим відтінком беруть 500 г гілок багульника болотного, вимочують добу і кип’ятять пряжу в цьому настої 4 години. Якщо додати у відвар одну чайну ложку солі, пряжа буде рожевою. Якщо необхідно отримати зелений колір, беруть 15 г дихромату калію і 400 г багульника. Пряжу кип’ятять у розчині дихромату калію 2 години, згодом висушують. Багульник кип’ятять 3-4 години. В охолоджений відвар опускають пряжу і кип’ятять ще годину.
4. Для отримання оранжевого кольору беруть 400 г сухого лушпиння ріпчастої цибулі, вимочують 7 годин і кип’ятять пряжу в тій самій воді 2 години.
5. Для отримання темно-жовтого кольору беруть 15 г ганулу, 800 г лушпиння цибулі. Пряжу кип’ятять у розчині ганулу 30 хвилин, лушпиння — 3-4 години, відвар охолоджують і кип’ятять в ньому пряжу протягом години, а потім прополіскують і сушать.

Методом
експерименту
Для фарбування пряжі, крім зазначених вище, використовують ще й такі рослини: опале листя липи (колір жовтий), клена (пурпурово-червоний), осики (коричневий, зелений), лісової яблуні (жовтий — з мідним купоросом, темно-червоний — з ганулом), ягоди черешні (червоний), коріння кваску звичайного (вишневий), траву материнки під час цвітіння (рожевий, з мідним купоросом — чорний), траву полину (з ганулом — лимонний, дихроматом калію — зелений), волошки під час цвітіння (із залізним купоросом — сіро-блакитний, з кислим екстрактом — синій).
Очевидно, використовуючи метод проб та помилок, можна значно розширити перелік рослин-фарбників. Можна спробувати використовувати кору дуба, вільхи, гілки верби, шкаралупки волоського горіха, квіти іван-чаю, деревію та ін.

Промисел Карпат

Унікальні природні умови й ресурси території Карпат роблять цей регіон перспективним для розвитку рекреаційної сфери. В свою чергу рекреація, як система лікувальної, відпочинкової, туристичної, спортивної діяльності, сприяєрозвитку розгалуженої територіальної інфраструктури. Перспективна концепція розвитку рекреаційного комплексу полягає, на нашу думку, у реалізації великомасштабних заходів з відновлення, реставрації та збереження природніх ландшафтів, пам’яток історії, культури, архітектури, відтворення звичаїв і традицій народу Створена таким чином регіональна рекреаційна суперсистема мала б стати порятунком для давніх промислів. 

Коли звернемо погляд у недавнє минуле, то побачимо, що і за часів, коли численні урядові постанови декларували підтримку художніх промислів, насправді вони мали незначну питому вагу в економіці. На території Карпат діяла мережа промкомбінатів у системі обласних управлінь місцевої промисловості та виробничі майстерні художнього фонду. У невеликій кількості були представлені структурні ланки Головхудожпрому - Коломийська фабрика ім. Рози Люксембург та ім. Сімнадцятого вересня , Косівське художньо-виробниче об’єднання “Гуцульщина”, Ужгородська фабрика “Худпром”, Вижницька фабрика ім. Федьковича, Хотинська фабрика ім.Крупської. Осередки промислів при колгоспах давали їм щорічно мільйонні прибутки. За умов розвинутого соціалізму держава не була зацікавлена у розкритті етнографічних особливостей карпатського регіону. Вироби художніх промислів своєю ширвжитковістю скоріш нівелювали, ніж виявляли неповторність і місцевий колорит. Профанування, на щастя, не торкнулося ліжникарства -своєрідного різновиду місцевого художньо-промислового виробництва. На початку 1990 pp. виробництво ліжників ручним способом активізувалося. Народні майстрині тиражували відомі їм взори, кількістю намагаючись компенсувати девальвацію у ціні. Тим часом згіршувалася якість ліжників, а втрата власної сировини наблизила і цей вид діяльності горян до межі вимирання. 

Карпати - типово вівчарська зона України, де близько 80% угідь становлять сінокоси і пасовиська. Плекання гірськокарпатських овець та переробка продукції вівчарства - традиційно профілююча галузь господарства регіону. М’ясо-вовнова гірськокарпатська вівця є результатом понад сорокалітньої роботи західноукраїнських вчених-селекціонерів із аборигенними відріддями породи цакель. То - правдиве чудо карпатського краю. Особливу цінність породи становить добре достосування її до природніх умов. Вологий клімат вплинув на подовження, згрубіння, пласкозвивистість вовни та на структуру руна: пасма мов косиці на спині взаємно перехрещуються, а з боків накладаються одне на одне, на кшталт пластин ґонтового покриття карпатських дерев’яних храмів. Дощівка збігає з вовни, не розчиняючи воску в косиці, а мала густина покрову сприяє її швидкому просиханню. 

Вовна не надто надається для промислового виробництва, зате є цінною сировиною для виготовлення декоративних тканин ручним способом, особливо якісних ліжників - цих шедеврів народних майстринь. Вони є окрасою багатьох музейних експозицій, користуються попитом, упродовж двох століть з успіхом демонструвалися на численних виставках, ярмарках в Україні та поза її межами. За поєднанням технічних характеристик жоден гатунок вовни не зрівняється із вовною прикарпатської вівці. 

З 1994 р. вівчарство цілковито позбавлене державної підтримки, не визначається держзамовлення на його продукцію і фінансування не передбачається. Поголів’я прикарпатської вівці інтенсивно скорочується. Справедливо вбачаючи у цьому катастрофу для карпатського регіону, науковці застерігають: щоб відновити поголів’я до рівня 1990-х pp. за умов максимального сприяння необхідно не менше чверті віку. Тепер ця прибуткова галузь має натуральний характер. Народні майстри змушені пристосовувати до ліжникарства малопридатну привізну вовну молдавських каракульських овець смушкового типу. 

Вівчарство і переробка його продукції мають увійти до сфери рекреаційної діяльності. Склалася ситуація, коли ліжникарство ще існує як етнографічно зумовлене явище, але на нього практично не зважають. 

Нульовий стан промислу суперечить скеруванню на виявлення та окреслення етнографічних особливостей території, без якого рекреація не має перспектив до повноцінного розвитку. Ліжникарство здатне формувати рекреаційне середовище. 

Ліжник - взористотканий декоративний штучний виріб з характерною зернисто-ворсованою поверхнею, що його виготовляють вручну у Карпатах. За матеріалом, технікою й самою назвою він ідеально відповідає функціональному призначенню та природньому середовищу, в якому виготовляється і побутує. Ним для надання ошатності встеляють поземні поверхні - постелі у житлових та долівки в сакральних інтер’єрах. 

Ліжникарство - екологічно чистий процес, що має характер замкненого циклу. Ужиткові властивості цієї універсальної тканини та усі етапи її виготовлення так органічно вписуються у життя горян, що якби ліжника і не існувало, то варто було би віднайти його знову. І то був би один із геніальних винаходів, якими так рясно засіяне поле національної культури. 

Метаморфози із вовною та її трансформація у ліжник являє нам захоплююче дійство, кожен етап якого становить велику атрактивну і пізнавальну цінність. Низка дій, яка супроводить процес перетворень - від плекання і стрижки овець, первинної обробки вовни до підготовки ниток , власне ткацтва та надання кінцевого характерного для ліжника вигляду - триває на тлі неповторних карпатських краєвидів та у гостинних оселях горян , не приховується від допитливого ока стороннього. Тут можна милуватися коштовним полиском скупаного у потоці руна, спостерігати за процесом копіткого сортування та граблювання, бути свідком того, як з-під вправної руки прялі з пухнастого кокона зроджується нитка піткання, що із неї формують такі зграбні різнобарвні мотки-“гушочки”. Оскільки ткацтво ліжника триває всього кілька днів, замовник може не лише споглядати процес його творення, але й брати у ньому безпосередню участь, коригуючи підбір тонів та орнаментацію на власний смак. Такі переваги належно оцінили художники, що упродовж двох літ проводять міжнародні пленери у с. Яворів Косівського району Івано-Франківської області під егідою кафедри текстилю Львівської академії мистецтв. Так спонтанно виник іще один перспективний напрям рекреації - творчий. Кульмінаційним для виготовлення ліжника є момент його подальшої обробки, коли щойно виткана вільна пориста текстура ущільнюється. Вовняна тканина упродовж кількагодинного обертання у стрімкому водяному вирі суттєво грубшає і зсідається до питомих розмірів. Ушляхетнений таким чином ліжник звичайно 1,5м завширшки та 2м завдовжки важить до 4кг. Пристрій, прилаштований до вод швидкоплинної гірської річки, - валило - віддавна використовують у Карпатах не лише за прямим призначенням, але й як екзотичну оздоровчу купіль. 

Цілющі властивості синтезовані у ліжнику через матеріал, техніку ткацтва та кінцевої обробки. Саме ці утилітарні оздоровчі здатності, разом із високими художньо-естетичними якостями, відкривають ліжнику шлях до побутування у XXI ст. , диктують великий попит на нього. Йдеться, щоправда тільки про суцільнововняний, тканий виключно із нефарбованої сировини натуральних відтінків виріб, відомий як “саморідний ліжник”. Тут наведемо кілька із них. 

Овеча вовна не лише відлякує комах-паразитів, кліщів, але й од змій оберігає. Здатність волокна пропускати ультрафіолетові промені, а також велика повітропроникність помножує гігієнічні якості. Цю грубу пухку тканину стелять просто на землю: поверхня не здається вологою на дотик навіть коли ліжник увібрав до 50 % рідини від маси сухої вовни. Поглинаючи воду, вовна випромінює тепло і тим захищає організм від тепловтрат. Ліжник створює для тіла оптимальний мікрокліматичний комфорт, необхідний для здоров’я. 

Застосування ліжника перспективне в терапевтичній практиці профілактики та лікування радикулітів і застуди. Вовна - 100 % натуральний матеріал, що не подразнює шкіри. Вівця не хворіє на туберкульоз і, чи не єдина, на радикуліт. Овеча вовна містить цінну речовину - ланолін, що надає їй характерного люстрового полиску, міцності та лікувальних властивостей. У безпосередньому контакті з оголеним тілом людини принаймні тричі на тиждень, ліжник сприяє одужанню хворого. 

Кінцевий продукт ліжникарства має незаперечні переваги над численними зразками тканин, імпортованими закордонними фірмами в Україну з метою завоювання нашого ринку. Так, німецька фірма “Natur Textilien” пропонує власні вироби, аналогічні за властивостями ліжникам і сертифіковані як екологічно безпечна продукція. Користаючись байдужістю владних структур до інтересів власного товаровиробника, працівники фірми з дозволу місцевих адміністрацій для презентацій обирають багатолюдні курорти - Трускавець, Моршин, Солотвино та обласні центри - Львів, Івано-Франківськ, які є рекреаційними воротами карпатського регіону Добре розрекламована продукція знаходить покупців, у той час, коли ліжники пропронуються здебільшого просто неба, з бруківки в десятки раз дешевше. 

Нам слід дорости до розуміння, що ліжник - національне надбання України і вимагає належного ставлення. Останнє десятиліття довело, що ліжникарство - самодостатня галузь, здатна виживати у екстремальних ринкових умовах. Незважаючи на загальний економічний безлад, підприємницької ініціативності в українців не вбито. Горяни налагоджують зв’язки із сусідніми вівчарськими регіонами з метою придбання сировини, плекають овець у власних підсобних господарствах. Виготовлення ліжників де у чому навіть пережило ренесанс. Так, замість одного монополізованого колгоспом у роки радянської влади валила у с.Яворів постало 5, що конкурують між собою і працюють. У процесі виробництва ліжників задіяні цілі родини. Треба зазначити, що в карпатському регіоні, з традиційним надлишоком трудових ресурсів, ліжникарство тепер чи не єдиний засіб до виживання висококваліфікованої, вихованої на кращих художніх зразках частини населення Карпат. 

Для нормального функціонування традиційного художнього промислу серед заходів першорядного значення слід виділити наступні: 

1. Повернення в Карпати прикарпатської породи овець та організація замкнених циклів у всіх виробництвах, дотичних до продукції вівчарства; 
2. Впровадження керованого державою ринку вовни з економічними та адміністративними важелями впливу та запровадження в Україні аукціону вовни, як найбільш цивілізованої форми ринкових стосунків; 
3. Об’єднання зусиль спеціалістів: екологів, валеологів, медичних працівників для систематизації, дослідження та апробації всіх донині відомих проявів впливу ліжника на здоров’я людини, щоб на їх основі впроваджувати ліжники у практику санаторно-курортного лікування; 
4. Включення ліжникарства, як діючого феномена культури у систему атрактивних об’єктів рекреації Карпат.

Ковдри з овечої вовни

Ковдри з овечої вовни

Вовняні ковдри- напевно, самий популярний вид ковдр, наповнювачем тут виступає натуральна овеча вовна. Ковдри з натуральної вовни створять Вам прекрасні умови для сну взимку і влітку, завжди забезпечать Вам затишок і комфорт. Ковдра з овечої вовни має величезну кількість позитивних якостей. Розглянемо докладніше основні переваги ковдри з наповнювачем з натуральної овечої вовни:

- Неповторна енергетика постільних речей з натуральної вовни відома ще з давніх часів. Британські вчені в наші дні встановили, що вовняні вироби мають особливою аурою яка позитивно впливає на обмін речовин на клітинному рівні. Овеча вовна «просочена» ланоліном - тваринним жиром і має структуру, здатну затримувати велику кількість повітря, тому ковдра з натуральної вовни має унікальну властивість ефективно зберігати тепло. Вовняна та напіввовняна ковдра благотворно впливає на хворих на остеохондроз, ревматизм і людей схильних до простудних захворювань.

- Ковдра з овечої вовни ідеально зігріє Вас в холодну пору року або взимку, а в теплу пору під ним не буде занадто спекотно. Овеча шерсть - це 100% натуральний наповнювач. Як відомо, зробити щось краще, ніж це передбачила сама природа дуже складно: вовняна ковдра є ідеальним терморегулятором для людського тіла. Крім того вовна здатна поглинути до 35% вологи, яку випаровує людське тіло з потом під час сну (і при цьому на дотик ковдра буде залишатися абсолютно сухою, а як тільки ви знімете з себе його - волога почне активно випаровуватися), відповідно Вам завжди буде сухо і приємно відпочивати після напружених трудових днів. Стьобана вовняна ковдра - кращий спосіб створити персональний мікроклімат у вашому ліжку, і дозволити вашому організму «дихати» під час сну.

- Ваші діти будуть у захваті від своєї нової вовняної ковдри для дітей. Адже воно таке тепле і м'яке.

Як правильно вибрати ступінь теплоти ковдри з овечої вовни:

••••• Особливо теплі вовняні ковдри - дуже теплі, для тих хто любить рясне тепло, в холодні зимовий ночі

•••οο Стандартні ковдри з вовни - для людей з стандартним теплообміном, і для тих, хто любить часто провітрювати приміщення