Чули? Американці вирішили вкласти великі кошти в розвиток вівчарства в українських Карпатах, зокрема, на Прикарпатті.
— Нічого дивного, овеча вовна ніколи не втрачає привабливості.
— Так, частину вовни вони будуть забирати собі для переробки.
— Не сумнівайтесь, за якийсь час вони продаватимуть нам чудові вовняні вироби.
— Нічого дивного, овеча вовна ніколи не втрачає привабливості.
— Так, частину вовни вони будуть забирати собі для переробки.
— Не сумнівайтесь, за якийсь час вони продаватимуть нам чудові вовняні вироби.
Продаватимуть нам чи залишать собі — не це важливо. Справа в іншому. Вівчарство в Карпатах останнім часом пішло на спад, зупинити який поки що не вдається. Може, американцям вдасться. Вкладаючи свої кошти, вони мають намір зацікавити горян вирощувати овець, а для забезпечення реалізації вовни погодились брати частину настригу як компенсацію за свою допомогу нам.
Компенсація має вагу: натуральна вовна — це ідеальна сировина для виробництва різних видів одягу, технічних тканин, ковдр, взуття, фетрових виробів. Вироби з вовни мають високі теплозахисні властивості, добру гігроскопічність, електро- і звуконепроникність. Вони легкі та досить міцні, окрім того, мають властивість знімати статичну електрику, приємно зігрівають та полегшують болі при радикулітах і ревматизмі, сприяють за-спокоєнню нервової системи та попереджають алергію.
Компенсація має вагу: натуральна вовна — це ідеальна сировина для виробництва різних видів одягу, технічних тканин, ковдр, взуття, фетрових виробів. Вироби з вовни мають високі теплозахисні властивості, добру гігроскопічність, електро- і звуконепроникність. Вони легкі та досить міцні, окрім того, мають властивість знімати статичну електрику, приємно зігрівають та полегшують болі при радикулітах і ревматизмі, сприяють за-спокоєнню нервової системи та попереджають алергію.
Замочування
і дезінфекціяПострижена вовна має у своєму складі овечий жир, піт, мінеральні та рослинні домішки, які треба видалити. Для цього вовну необхідно замочити в теплій воді (35-40 градусів) з додаванням 1% (від її об’єму) кальцинованої соди чи синтетичного порошку для прання вовняних виробів. Замочується вовна не менш як на 30 хвилин.
Потім її необхідно добре віджати руками і тричі промити в мильно-содовому розчині з концентрацією мила 0,3% і соди 0,2% від об’єму води. Температура миючого розчину має бути 45-52 %. Перший раз промивати вовну треба протягом 5 хвилин. Палицею вовну піднімають і опускають, але як білизну її прати не можна. Після трикратного промивання вовну необхідно прополоскати в чистій воді і висушити.
Перед прядінням висушену вовну необхідно розчесати або розділити на штапельки чи косиці.
прядіння та відбілювання
Вовну прядуть на різних побутових прядильних машинах та на веретені. Зазначена операція потребує уміння та навичок, адже від цього залежить якість нитки, а згодом — і виробу. Нитка має бути однаковою за діаметром і однорідною.
Нині вироби, виготовлені з вовни в домашніх умовах, мають неабияку популярність. З неод-норідної напівгрубої вовни, яку дають вівці гірськокарпатської породи, роблять килими, лижники, а також деякі трикотажні вироби — панчохи, рукавичці, светри.
Щоб виготовити гарні речі в домашніх умовах, можна пофарбувати їх у будь-які кольори, використовуючи природні фарби з гілок, листя, плодів, кори та коріння рослин.
Для отримання розчину фарб-ника рослину слід подрібнити і залити на 30-35 хвилин теплою водою (з розрахунку 1-2 л води на 100 г рослини). Кип’ятити не менше півтори годин на слабенькому вогні. Екстракт потрібно злити, а рослину ще раз залити водою і кип’ятити протягом однієї години. Згодом обидва розчини змішати.
Пряжа добре фарбується в яскраві колоритні кольори тільки за умови, що вона абсолютна чиста і біла. Тому вовну з сірим або жовтим відтінком перед фарбуванням необхідно відбілити. Для цього мотки треба прокип’ятити протягом 20-30 хвилин у розчині з дитячого або господарського мила (четвертини шматка) та соди кальцинованої (2-3 г на літр води).
Жовтизну добре відбілює перекис водню, але при цьому розчин не кип’ятять. Після відбілювання пряжу потрібно прополоскати в теплій воді, а потім у холодній.
Фарбники
і закріплювачі
Природні фарбники слід закріплювати спеціальними реактивами — протравою. Для отримання світлих тонів використовують ганул (квасці), для темних — хромове протравлення, мідний та залізний купороси. Закріплювачем інколи слугує сіль, оцет, березова зола, розсіл квашеної капусти.
Закріплювач краще додавати до розчину фарбника. Наприклад, для фарбування 100 г пряжі слід приготувати розчин фарбника і одночасно розчин закріплювача з розрахунку: у два літри води додати чотири грами ганулу, один грам мідного купоросу або півграма залізного купоросу.
Приготовлений розчин за-кріплювача необхідно вилити в розчин фарбника і занурити в нього чисту мокру пряжу. При цьому вона має повністю покриватись розчином. До закипання розчину пряжу весь час необхідно перевертати. Кип’ятити близько однієї години.
Можна робити закріплення після фарбування. Для цього необхідно витягнути пряжу, додати до відвару закріплювач і кип’ятити розчин ще півгодини.
Пофарбовану пряжу треба залишати в розчині до повного охолодження, а згодом прополоскати в теплій воді з додаванням оцту (одна столова ложка на літр води). Після цього пряжу просушують на дроті чи на палицях.
Колоритне різнобарв’я.jpg)
Ось декілька старовинних рецептів фарбування пряжі.
1. Для фарбування 100 г пряжі в яскраво-жовтий колір треба її кип’ятити в розчині ганулу протягом 30 хвилин, потім ще годину в розчині березового листя (500 г свіжого листя кип’ятять одну годину, а сухого — 3-4 години).
2. Для отримання бежевого кольору беруть 20 г ганулу і 1500 г хвойних шишок. Шишки по-дрібнюють і кип’ятять 4 години. Відвар проціджують і розчиняють у ньому ганул. Пряжу кип’ятять в цьому відварі 30 хвилин. Для отримання більш темного відтінку додають небагато мідного купоросу і кип’ятять пряжу ще півгодини.
3. Для отримання жовтого кольору з бежевим відтінком беруть 500 г гілок багульника болотного, вимочують добу і кип’ятять пряжу в цьому настої 4 години. Якщо додати у відвар одну чайну ложку солі, пряжа буде рожевою. Якщо необхідно отримати зелений колір, беруть 15 г дихромату калію і 400 г багульника. Пряжу кип’ятять у розчині дихромату калію 2 години, згодом висушують. Багульник кип’ятять 3-4 години. В охолоджений відвар опускають пряжу і кип’ятять ще годину.
4. Для отримання оранжевого кольору беруть 400 г сухого лушпиння ріпчастої цибулі, вимочують 7 годин і кип’ятять пряжу в тій самій воді 2 години.
5. Для отримання темно-жовтого кольору беруть 15 г ганулу, 800 г лушпиння цибулі. Пряжу кип’ятять у розчині ганулу 30 хвилин, лушпиння — 3-4 години, відвар охолоджують і кип’ятять в ньому пряжу протягом години, а потім прополіскують і сушать.
Методом
експерименту
Для фарбування пряжі, крім зазначених вище, використовують ще й такі рослини: опале листя липи (колір жовтий), клена (пурпурово-червоний), осики (коричневий, зелений), лісової яблуні (жовтий — з мідним купоросом, темно-червоний — з ганулом), ягоди черешні (червоний), коріння кваску звичайного (вишневий), траву материнки під час цвітіння (рожевий, з мідним купоросом — чорний), траву полину (з ганулом — лимонний, дихроматом калію — зелений), волошки під час цвітіння (із залізним купоросом — сіро-блакитний, з кислим екстрактом — синій).
Очевидно, використовуючи метод проб та помилок, можна значно розширити перелік рослин-фарбників. Можна спробувати використовувати кору дуба, вільхи, гілки верби, шкаралупки волоського горіха, квіти іван-чаю, деревію та ін.
і дезінфекціяПострижена вовна має у своєму складі овечий жир, піт, мінеральні та рослинні домішки, які треба видалити. Для цього вовну необхідно замочити в теплій воді (35-40 градусів) з додаванням 1% (від її об’єму) кальцинованої соди чи синтетичного порошку для прання вовняних виробів. Замочується вовна не менш як на 30 хвилин.
Потім її необхідно добре віджати руками і тричі промити в мильно-содовому розчині з концентрацією мила 0,3% і соди 0,2% від об’єму води. Температура миючого розчину має бути 45-52 %. Перший раз промивати вовну треба протягом 5 хвилин. Палицею вовну піднімають і опускають, але як білизну її прати не можна. Після трикратного промивання вовну необхідно прополоскати в чистій воді і висушити.
Перед прядінням висушену вовну необхідно розчесати або розділити на штапельки чи косиці.
прядіння та відбілювання
Вовну прядуть на різних побутових прядильних машинах та на веретені. Зазначена операція потребує уміння та навичок, адже від цього залежить якість нитки, а згодом — і виробу. Нитка має бути однаковою за діаметром і однорідною.
Нині вироби, виготовлені з вовни в домашніх умовах, мають неабияку популярність. З неод-норідної напівгрубої вовни, яку дають вівці гірськокарпатської породи, роблять килими, лижники, а також деякі трикотажні вироби — панчохи, рукавичці, светри.
Щоб виготовити гарні речі в домашніх умовах, можна пофарбувати їх у будь-які кольори, використовуючи природні фарби з гілок, листя, плодів, кори та коріння рослин.
Для отримання розчину фарб-ника рослину слід подрібнити і залити на 30-35 хвилин теплою водою (з розрахунку 1-2 л води на 100 г рослини). Кип’ятити не менше півтори годин на слабенькому вогні. Екстракт потрібно злити, а рослину ще раз залити водою і кип’ятити протягом однієї години. Згодом обидва розчини змішати.
Пряжа добре фарбується в яскраві колоритні кольори тільки за умови, що вона абсолютна чиста і біла. Тому вовну з сірим або жовтим відтінком перед фарбуванням необхідно відбілити. Для цього мотки треба прокип’ятити протягом 20-30 хвилин у розчині з дитячого або господарського мила (четвертини шматка) та соди кальцинованої (2-3 г на літр води).
Жовтизну добре відбілює перекис водню, але при цьому розчин не кип’ятять. Після відбілювання пряжу потрібно прополоскати в теплій воді, а потім у холодній.
Фарбники
і закріплювачі
Природні фарбники слід закріплювати спеціальними реактивами — протравою. Для отримання світлих тонів використовують ганул (квасці), для темних — хромове протравлення, мідний та залізний купороси. Закріплювачем інколи слугує сіль, оцет, березова зола, розсіл квашеної капусти.
Закріплювач краще додавати до розчину фарбника. Наприклад, для фарбування 100 г пряжі слід приготувати розчин фарбника і одночасно розчин закріплювача з розрахунку: у два літри води додати чотири грами ганулу, один грам мідного купоросу або півграма залізного купоросу.
Приготовлений розчин за-кріплювача необхідно вилити в розчин фарбника і занурити в нього чисту мокру пряжу. При цьому вона має повністю покриватись розчином. До закипання розчину пряжу весь час необхідно перевертати. Кип’ятити близько однієї години.
Можна робити закріплення після фарбування. Для цього необхідно витягнути пряжу, додати до відвару закріплювач і кип’ятити розчин ще півгодини.
Пофарбовану пряжу треба залишати в розчині до повного охолодження, а згодом прополоскати в теплій воді з додаванням оцту (одна столова ложка на літр води). Після цього пряжу просушують на дроті чи на палицях.
Колоритне різнобарв’я
Ось декілька старовинних рецептів фарбування пряжі.
1. Для фарбування 100 г пряжі в яскраво-жовтий колір треба її кип’ятити в розчині ганулу протягом 30 хвилин, потім ще годину в розчині березового листя (500 г свіжого листя кип’ятять одну годину, а сухого — 3-4 години).
2. Для отримання бежевого кольору беруть 20 г ганулу і 1500 г хвойних шишок. Шишки по-дрібнюють і кип’ятять 4 години. Відвар проціджують і розчиняють у ньому ганул. Пряжу кип’ятять в цьому відварі 30 хвилин. Для отримання більш темного відтінку додають небагато мідного купоросу і кип’ятять пряжу ще півгодини.
3. Для отримання жовтого кольору з бежевим відтінком беруть 500 г гілок багульника болотного, вимочують добу і кип’ятять пряжу в цьому настої 4 години. Якщо додати у відвар одну чайну ложку солі, пряжа буде рожевою. Якщо необхідно отримати зелений колір, беруть 15 г дихромату калію і 400 г багульника. Пряжу кип’ятять у розчині дихромату калію 2 години, згодом висушують. Багульник кип’ятять 3-4 години. В охолоджений відвар опускають пряжу і кип’ятять ще годину.
4. Для отримання оранжевого кольору беруть 400 г сухого лушпиння ріпчастої цибулі, вимочують 7 годин і кип’ятять пряжу в тій самій воді 2 години.
5. Для отримання темно-жовтого кольору беруть 15 г ганулу, 800 г лушпиння цибулі. Пряжу кип’ятять у розчині ганулу 30 хвилин, лушпиння — 3-4 години, відвар охолоджують і кип’ятять в ньому пряжу протягом години, а потім прополіскують і сушать.
Методом
експерименту
Для фарбування пряжі, крім зазначених вище, використовують ще й такі рослини: опале листя липи (колір жовтий), клена (пурпурово-червоний), осики (коричневий, зелений), лісової яблуні (жовтий — з мідним купоросом, темно-червоний — з ганулом), ягоди черешні (червоний), коріння кваску звичайного (вишневий), траву материнки під час цвітіння (рожевий, з мідним купоросом — чорний), траву полину (з ганулом — лимонний, дихроматом калію — зелений), волошки під час цвітіння (із залізним купоросом — сіро-блакитний, з кислим екстрактом — синій).
Очевидно, використовуючи метод проб та помилок, можна значно розширити перелік рослин-фарбників. Можна спробувати використовувати кору дуба, вільхи, гілки верби, шкаралупки волоського горіха, квіти іван-чаю, деревію та ін.
Немає коментарів:
Дописати коментар