– Вовна – дуже пластичний матеріал. З неї чудово вдаються і маленькі намистинки, і великі килими, – каже Тетяна. – Першою моєю роботою була квіточка, під якою я сховала кавову пляму на улюбленому піджаку. Правда, у крамницях у той час потрібних матеріалів не було, тож купила вовняні нитки для в’язання й добре їх розчесала. Згодом почала робити шарфи, а нині виготовляю переважно різноманітний одяг. І самій приємно його носити, й тішуся, що він дарує радість іншим.
На вулиці до майстрині підходять жінки й запитують, з чого ж створені її пальто чи сукня. Й дивуються, почувши відповідь. Але краса, як відомо, потребує жертв, тобто багато праці й часу.
– Вовна, або ж овеча шерсть, схожа на вату, – розповідає тернопільська майстриня. – Я розкладаю її на великому столі, змочую водою з милом і починаю м’яти, місити, терти… Називається це валянням, а в результаті утворюється войлок. Він може бути грубшим, для теплого одягу, або ж зовсім тоненьким. З такого я виготовляю шалі, сарафани. До літніх сукенок додаю натуральний шовк, тож у них не жарко навіть у спеку.
Вовна чудово поєднується й з іншими матеріалами, тому політ для фантазії – необмежений. Головне – правильно зваляти шерсть, тоді річ служитиме роками.
Немає коментарів:
Дописати коментар