Овеча вовна

Овеча вовна:

Основний обсяг вовни, яка переробляється у промисловості, складає овеча вовна, яка, відповідно, є найбільш поширеним видом вовни, що використовується у валянні.

Вовняний покрив (руно), яке відбирається при стрижці і характеризується ще сильною спутаністю, що пов”язано з природнім звалюванням волокон, ніколи не відрізняється єдиною якістю. При розведенні овець в домашніх умовах і сьогодні ще відділяють вовну лопаточної частини від вовни живота, сортують вовну, яка зістригається з боків, спини, бедер, шиї і т.і., а також підшерсток, який ще називають пуховою вовною. Так що з одного і того ж руна отримується до десяти вельми різних за якістю різновидів вовни.

Всю овечу вовну в залежності від типу волокон поділяють на наступні види:

Тонка вовна в загальній масі складається із тонких дрібно завитих пухових волокон однорідних за довжиною і тониною. Використовується для оздоблювальних робіт.

Напівтонка вовна зазвичай складається із волокон пуху або тонкого перехідного волоса. Вона характеризується однорідністю за довжиною і тониною, має більш великі завитки волокон, ніж тонка вовна. За технічними властивостями напівтонка вовна наближається до тонкої. Використовується для оздоблювальних робіт.

Напівгруба вовна (однорідна) складається із волокон ості, характеризується великим хвилястим завитком. Використовується для виготовлення валянок, шинельного драпу, іграшок.

Груба вовна (однорідна) складається із волокон ості, характеризується великим хвилястим завитком груба вовна (неоднорідна) містить у своєму складі всі види волокон: пух, перехідні волокна, ость, частий сухий або мертвий волос. Частіше за все не фарбується. Використовується для виготовлення валянок, килимів.

Пояркова вовна (поярок) – це вовна, яка зістригається із ягнят у віці до 6 місяців. Поярок представляє із себе доволі дрібну вовну, яка складається із пухових волокон, перехідних волокон і тонкої ості.

Слівер – розчесана вовна, що зазнала первинного очищення, використовується як основа для валяння, з наступним накладенням вовни інших кольорів. У складі вовни допускаються рослинні домішки до 1%.

Очес – короткі волокна, які залишаються після розчісування вовни в гребінну стрічку. Використовується для виготовлення фетру, як підложка для килимів, а також для набивання м”яких іграшок.

Вибіленка – витягнута, розчісана і вибілена вовна. Використовується для свторення світлого фону і для домашнього фарбування.

На якість вовни впливають багато факторів. Буває так, що в одній і тій же місцевості серед овець однієї породи (і навіть у одних і тих же тварин) змінюється якість вовни з року в рік, від стрижки до стрижки. Не приймаючи до уваги питання селекції і розведення овець, слід відмітити, що вирішальний вплив на якість вовни мають, в першу чергу, пов”язані з кліматом і порами року погодні умови, до яких ще додаються умови випасу і водопою, з витікаючим звідси станом здоров”я тварин, а також їх вік і стать.

Весняна вовна містить більший обсяг пуху, вона більш еластична і пружна. Весняну вовну зістригають із вівці у вигляді зв”язаного покриву/руна, тому її називають рунною. Весняна вовна є основною і найбільш високоякісною частиною сировини для вовно-переробної промисловості.

Осіння вовна містить меншу кількість пуху, вона більш жорстка і суха, так як вівця в літню пору року підпадає під дію сонця, вітру і атмосферних умов, що різко змінюються. Осіння вовна зістригається у вигляді окремих клаптиків-косичок. Ця вовна менш придатна для прядіння, але їй властива гарна здатність до увалювання.

З технічних позицій фахівцями також здійснюється класифікація вовни за довжиною ворса. Розрізняють коротковолокнисту і довговолокнисту вовну: чим довший волос, тим вища якість вовни. Оцінюється також еластичність, хвилястість (звивистість) і здатність до увалювання.

Немита вовна підлягає попередньому і повторному промиванню, оскільки необхідною умовою для наступного фарбування є видалення вовняного жиру (ланоліну), що оточує волокно. Наприкінці вовна висушується і розчісується. Останній процес, що називається кардочесанням, призводить до рівномірного паралельного вирівнювання окремих волокон. Тільки після цього з”являється можливість пряти підготовану таким чином вовну і фарбувати її.

На сьогоднішній день в світі нараховується більше ніж 600 видів овець. Найбільш поширені породи овець, вовна яких використовується в легкій промисловості, у тому числі і для валяння:

Меринос (Merino) фото №1

Мериноси – порода тонкорунних овець, батьківщиною яких вважають Передню Азію. Пізніше вона поширилася в країни Західної Європи, Північної Америки і Автралію. Сьогодні у всьому світі існує більше десяти видів мериносових овець, найвідомішими з яких є: австралійська, Пеппін, саксонська, Рамбуйє, вермонтська і південноафриканська.

Вовна мериноса однорідна і складається з дуже тоних (13,5 – 24 мкм) і м”яких пухових волокон (для порівняння – у грубововняних порід овець товщина волокон складає 24-35 мкм). Одна вівця в середньому дає до 15 кг вовни щорічно, в той час як інші породи – 6-7 кг. Вихід чистої вовни – 35-45%. 

Вовна мериносової породи овець довга, блискуча, м”яка, тепла, має високу повітрепроникність, при мінімальній вазі вона прекрасно зберігає тепло. За рахунок природніх завитків вона відрізняється пружністю. Вовна славиться своїм білосніжним кольором, який легко фарбується. Волокна сильні, еластичні, добре тримають фарбу, за м”якістю цей вид вовни нагадує кашемір.

Мериносова вовна дорожча звичайної овечої вовни і складає 75 - 85% від загального виробництва.

Коррідель (corriedale) фото №2

Коррідель є другою найбільш значимою породою овець в світі після Мериносів. Волокна вовни коррідела відрізняються особливо яскравим блиском. Вовна овець цієї породи обов”язково повинна мати білий колір, вовна іншого кольору свідчить про проблеми в породі. Волокна коррідела завдяки своїй пружній текстурі і середньому діаметрі волокна відмінно підходять для сухого валяння. 

Лейсестер (Leicester) фото №3

Старинна англійська грубововняна довговвовняна порода родом із Лейсестерширу. Символ англійського вівчарства протягом багатьох сторіч. В результаті ретельної селекції порода Лейсестер була багатократно покращена і нині існує в трьох різновидах: Border Leicester, Blueface Leicester и Лейсестер Довгововняна.

Border Leicester відрізняється доволі високим обсягом отримуваної вовни - 4-6,5 кг з виходом чистої вовни до 80%. Вовні властива гарна звивистість і блиск.

Blueface Leicester дає порівняно невелику кількість вовни (всього- 2 кг), яка коротша ніж ніж у породи Border Leicester і менше блистить. Але є тоншою і значно м”якшою на дотик.

Довгововняний Лейсестер ззовні дуже схожий на Уенслідейл, тільки з більш короткою вовною. Обсяг отримуваної вовни в середньому складає 5-7 кг, але може досягати і 10 кг.

Лейсестер використовують переважно у мокрому валянні, зокрема для виготовлення тонких хвилястих шарфиків.

Уенслідейл (Wensleydale) фото №4

Ще одна довгововняна порода, яка в обмеженій кількості поширена в північно-західних районах Англії і Шотландії. Вовняне волокно дуже хвилясте, рівно завите на кінцях. Средній обсяг отримуваної вовни  - 5-7 кг, максимальний може досягати 11 кг. Вовна схожа на сукупчення товстих зкручених вервечок, які рівними довгими прядками (30-36 см) спадають від середини спини у всі боки, майже торкаючись землі.

Кажуть, що цю породу виводили спеціально для виготовлення жіночих шиньонів, театральних і придворних париків. Вовну Уенслідейл часто додають до більш м”якої, тонкої вовни з коротким волокном для підвищення міцності.